Чуднов Василь Михайлович - голова обласної організації Партії регіонів Івано-Франківської області. Народився 14 січня 1958 року в селі Космач Косівського району Івано-Франківщини. В Партії регіонів з 2004 року. Був керівником обласного штабу партії на дострокових виборах до ВР України у 2007 році. Наразі в обласній організації ПР налічується близько 3 700 членів. - Розкажіть кілька слів про себе, де Ви народилися, навчалися, батько у Вас мабуть росіянин, а мама українка? - Я народився на Івано-Франківщині. Потім доля мене закинула в столицю Татарстану місто Казань, де я проживав із сім'єю і навчався в школі до сьомого класу. Згодом ми повернулись жити в Космач, там я і закінчив середню школу. Мати моя - корінна космачанка, гуцулка, дівоче прізвище Горганюк, а батько з Полтавщини. Мій батько – вихованець дитячого будинку, фронтовик, тричі поранений, контужений, пройшов всю війну і закінчив її в Берліні у званні капітан. Вищу освіту я здобув у Кам'янець-Подільському сільськогосподарському інституті, за фахом інженер-механік. Нині ще навчаюсь на 4 курсі університету "Галицька Академія" на факультеті геологія. Одружений, виховую двох дітей і трьох внуків. - Це правда, що Ви є власником компанії "Галичина-ліс"? - Моя така доля починати все з нуля. У свій час, у 1985 році, я почав будівництво заводу у селі Космач. Але обком партії не дав на це дозволу. Тоді мене викликали в обком і цілком серйозно сказали: "Забудь про те, щоб ми дали "бандерам" в село станки, щоб ви робили потім карабіни". Але мені все ж таки вдалося затягнути в село представників з Молдавії - кишинівський завод харчового обладнання. І з нуля, "на базі сарая", буквально за три роки, зробилась дільниця, потім цех, а потім окреме виробництво. А коли М.Горбачов почав робити перебудову і конверсію оборонної промисловості, наш космацький механічний заводик перейшов з підпорядкування Міністерства харчової і легкої промисловості і опинився в підпорядкуванні міністерства Авіаційної промисловості СРСР. Ми були єдині в Радянському Союзі хто робив нержавіючу трубопровідну арматуру. Унікальна технологія, наші вироби використовувалися для потреб консервної, спиртової, молочної промисловості і т.д. Ви собі не можете уявити, але наш завод мав таке важливе значення, що до мене приїздили, наприклад гендеректори Черкізовського, Останкінського молочного об’єднання з Москви… Вони були в захопленні, вони дивувалися адже такі вироби можна було купити за валюту в Індії, Югославії, а тут раптом в карпатських горах, в селі, аналогічна продукція… В той час мені вдалося переконати керівництво Мінавіапрому і Голова Ради Міністрів СРСР М.Рижков підписав розпорядження про виділення нашому заводу для розвитку, в порядку експерименту, 10 млн. рублів. У Космачі мали будувати унікальне виробництво, плюс дитячий садочок, газифікація села, асфальтна дорога. Та грянула "Бєловєжская пуща", відбувся розпад Радянського Союзу і як наслідок занепад нашого заводу. Ми змушені були перекваліфікуватися, стали займатися деревообробкою. Знову ж таки вдалося залучити інвесторів з Ізраїлю і Австрії, вони вклали 15 мільйонів доларів. Ми на ці гроші збудували шість заводів, модернізували деякі збанкрутілі лісокомбінати, і так народилася корпорація "Галичина-ліс", - найбільше в Україні деревообробне об'єднання. Ми самі рубали ліс, самі його переробляли, дійшли до навіть до глибокої переробки. Але ми були дуже залежні від місцевої влади, бо вона виділяла нам лісосічний фонд. При М.Вишиванюку (колишній губернатор Івано-Франківщини часів Л.Кучми – “ОстроВ”) у нас не було проблем, нам виділялося 100 тис.м кубічних деревини на рік. Зі зміною влади, з приходом "помаранчевих", все змінилося, мені як члену команди Партії регіонів, сировину перестали давати. Ми почали думати кому б продати фірму "Галичина-ліс", шукати купців і знайшли, - фірму Д.Жванії і І.Керезя "Брінкфорд". Вони стали новими власниками. Сьогодні ці заводи на грані банкрутства… - А нині Ви де працюєте, на якій посаді? - Так от, потім я з нуля створив будівельну компанію "Галичинабуд". У 2005 році була вона створена, а вже 2007 року вона визнана кращою будівельною компанією Івано-Франківщини. Ми будуємо і промислові і житлові об’єкти, за минулий рік ми виконали робіт на 5 млн. грн. У 2006 році я перейшов працювати на державну службу, очолив Івано-Франківське обласне управління охорони природного навколишнього середовища і попрацював там півтора роки. Хоч я і не довго працював, але я пишаюсь тим, що при мені було створено екологічний паспорт області і кожного району зокрема. Мною були залучені інвестиції з екологічного фонду, а найголовніше, що я не дав робити в державному управлінні бізнес. Бо як тільки я пішов, а на моє місце прийшов БЮТівець А.Троценко, то він відразу ввів платні послуги. Для мене це дикість, коли державне управління, яке знаходиться на стовідсотковому державному забезпеченні, яке повинно обслуговувати людей безкоштовно, за кожний папірчик бере гроші. За все треба платити і це в сумі гроші не малі. Я би ще зрозумів, якби ці гроші йшли на покращення екології, але на превеликий жаль, ці кошти йдуть на закупівлю мобільних телефонів, легкових автомобілів, меблів для начальства і т.д. Я вважаю, що це є злочин, - державне управління облдержадміністрації бізнес робити не повинно... Потім на дострокових виборах до Верховної Ради у 2007 році я очолював обласний передвиборчий штаб Партії регіонів. - Василь Михайлович, Ви очолили обласну організацію Партії регіонів нещодавно, в кінці 2008 року. Перед Вами був Володимир Личук, які були передумови зміни керівництва? - Так, я очолив обласну організацію 20 грудня 2008 року. А перед тим, на дострокових виборах до Верховної Ради України у 2007 році, як я вже казав, я керував обласним штабом ПР. Так сталося, що за той короткий період, три місяці виборчої компанії, у нас виникла довіра, порозуміння з усіма керівниками міських і районних організацій… Ну, і після цих виборів В.Личук добровільно побажав залишити цю посаду і знаєте стався такий момент, коли "низи хочуть, а верхи можуть". Всі були за те, щоб я став керівником обласної організації, і на місцях, і в центральному апараті в Києві. - Як так сталося, що в партії, яка була тривалий час при владі, немає в центрі міста свого будинку чи принаймні офіса, а ви орендуєте приміщення у "Сільгосптехніки"? - Справді, не знаю чому. Це питання до колишнього керівника обласної організації ПР І.Зварича, який довгий час був заступником губернатора з питань економіки. - Дивно якось, - ви були при владі, вас називали "кучмістами", казали, що ви "крали і гребли під себе", а офісу не маєте. А обидва Рухи мають і "Наша Україна" має? - Я вам у відповідь хочу привести слова В.Януковича, про те, що "ми з нашими опонентами грали у шахи за правилами, а вони теж з нами грали в шахи, - брали дошку і били нас по голові". Брудні політтехнології працювали і нині працюють. Я тішуся тим, слава Богу, що той дурман потрохи виходить з голови, і люди бачать, де є справді чисті руки, де справжні бандити, а де просто облиті брудом. Хочу відзначити, що відношення до нас кардинально змінилося в кращу сторону. Ми по всіх районах області відкриваємо громадські приймальні і зустрічаємо прихильне ставлення до нас людей. - Василь Михайлович, чи не відчуваєте політичного тиску, якогось переслідування за політичними мотивами? - Ні, не відчуваю. Може у 2005-2006 роках тиск і був, а зараз ні. І це пояснюю різними причинами: по-перше, Василь Чуднов може не був такий публічний, але він завжди знав собі ціну, і з ним завжди рахувалися владоможці. Я ніколи нікому, скажемо так, не давав права плюнути собі в кашу. По-друге, я впевнений, що на виборах половина галичан буде голосувати за Партію регіонів і за В.Ф.Януковича. Але що найтяжче для людей, то визнати свою помилку, і тому в голос вони цього не скажуть. Галичани зневірені і розчаровані, Ющенко дискредитував все, що міг, завалив все, за що брався. Дуже тяжко галичани переживають повний провал правління Ющенка, дуже тяжко… - Чому на Вашу думку помаранчева революція і помаранчева коаліція потерпіли невдачу? - Коли я побачив хто стояв на сцені на Майдані, я зразу сказав, "я знаю цих людей". І хто цих людей знав, той розумів, в душах тих людей не було нічого святого, в них перед очима світило тільки одне, - "корито". Там не було нових людей, там не було команди, не було однодумців. У них ніколи не було загальновизнаного одного лідера, не було зрозумілої мети, крім, як хіба дорватися до "корита". В них ніколи не було порядку і взаємної довіри. Ну скажіть що об’єднувало В.Ющенка, Ю.Тимошенко, О.Мороза, А.Кінаха, Є.Червоненка, Д.Жванію і О.Третякова… В народі кажуть, від добра, добра не шукають. Але людям хочеться ще краще. Люди дали помаранчевим в руки владу, повірили обіцянкам. Ну що зробиш, так побудована людська психіка, люди люблять вірити в казку, повірили в черговий раз… - В минулому році Західна Україна постраждала від повені. Як Ви оцінюєте хід виконання відновлювальних і протипаводкових заходів? - Нині при владі маємо прем’єр-міністра Тимошенко. А ви знаєте, що уряд заборгував підприємцям, які виконали роботи по ліквідації наслідків повені 2008 року в Івано-Франківській області, 124 мільйона гривень? Люди виконали роботи, а грошей з центрального бюджету не отримали, і тепер цю суму мають сплатити з місцевих бюджетів, а це не підйомні гроші. Я це називаю фінансовим геноцидом. А щоб закінчити роботи, потрібно ще 500 млн., бо інакше воду не спинити, вона при ймовірній новій повені забере все недобудоване. Шкода вкладених грошей. Ще один приклад. Коли Ю.Тимошенко приїхала в гірські села подивитися на те, якої шкоди наробила людям повінь, вона жахнулася запущеним, злиденним станом гірських шкіл. Прем'єр-міністр відразу дала вказівку порахувати скільки коштів потрібно для їх ремонту, а директорів шкіл заставили виробити документи школи як юридичної особи. На це директори витратили останні гроші, які переважно тримали для виконання поточного ремонту школи. Думаєте скільки грошей поступило школам? - Нуль. - А як Ви оцінюєте стан економіки області в період економічної кризи? - Уряд Ю.Тимошенко боргує 200 млн. грн. по поверненню ПДВ для підприємств області. Я спілкувався з десятками підприємців, наприклад, як сказав мені директор СП "Вінісін" І.І.Бісик, його закордонні співвласники розглядають питання переносу виробництва в сусідню Польщу, бо їм нині не вертають 35 млн. грн. ПДВ. На Прикарпатті за останні 6 місяців звільнено з роботи у зв’язку з закриттям або скороченням виробництва понад 17 тис. робітників. І ці люди будуть змушені їхати працювати за кордон, іншого виходу у них немає… Я скажу так, сьогодні найпопулярнішим словом стало слово криза, - світова, фінансова і т.д., яка хочете. А я глибоко переконаний, що криза в Україні, на Івано-Франківщині, зокрема, закладена у 2005 році. Вона у нас була би навіть тоді, якщо б її не було у світі. Чому? - Саме тоді, у 2005 році, за різними підрахунками було звільнено понад 100 тис. класних фахових спеціалістів, це люди які працювали в апаратах різних державних органів, у школах, лікарнях, державних підприємствах і т.д. їх звільнили за те, що вони не були помаранчевими. Я ніколи не забуду перше звернення в зал екс-губернатора Р.Ткача після його представлення: "Всі з завтрашнього дня напишіть заяви на розрахунок". Скажіть мені чи можна закінчивши перший клас школи поступати в університет? – Ні, ну хоч би який унікум був, то все одно треба пройти програму з різних предметів, здобути знання. А в 2005 році відкрили ярмарок посад. Можна було без освіти, без досвіду роботи стати будь-ким і на будь-якому рівні, - заввідділом, начальником управління, міністром. Можна було вибирати де працювати, хочеш можеш дістати посаду і почати керувати фінансами, а хочеш культурою, а хочеш міліцією. І на Івано-Франківщині до влади прийшли випадкові люди, деякі з яких навіть не мали до того трудової книжки, або раніше працювали кочегарами, чи в ковбасному цеху… А посаду першого заступника голови Івано-Франківської облдержадміністрації обійняв син головного лікаря обласного онкодиспансера 26-річний А.Романчук, який мав у трудовій книжці один запис, - "помічник народного депутата України…" (М.Круця), - оце весь його досвід. Р.Ткач, цей "великий барин", діяв за принципом, всіх вигоню, наберу своїх, - це єдна мотивація, яка була при зміні і підборі кадрів. Йому повезло, бо дісталася від попереднього губернатора М.Вишиванюка потужно працююча, "заряджена економіка" області. По пам'яті кажу, якщо наприклад у 2004 році в Україні здавалося 37 нових шкіл, то з них 14 у Івано-Франківській області. Настільки потужно працювала економіка області, що ще рік по інерції справи йшли не погано, а Р.Ткач і його команда цей час просиділи на посадах нічого так і не зробивши, і потім вчасно встигли піти. Оце єдине, що він зробив грамотно і красиво, вчасно пішов і передав команді М.Палійчука розвалини економіки, розбалансовану, майже зруйновану область. Нині М.Палійчуку не просто працювати, бо в кожного його підлеглого своя "криша", в одного В.Балога, в іншого ще хтось. - Що Ви пропонуєте? - Потрібно, щоб до влади прийшли фахівці. Бо нині при владі реформатори фантазери, люди які вміють багато гарно говорити і більше нічого, я їх називаю "головами, що говорять". Потрібно щоб до влади прийшов жорсткий вольовий реформатор, людина, яка не тільки знає що треба зробити, а вміє заставити робити. - Чи є на Прикарпатті національна нетерпимість? - Це все штучне, немає у нас ніякої національної нетерпимості. Посудіть самі, скільки вихідців з західних областей працює на підприємствах Сходу України, а скільки людей з цілої України відпочиває у нас в Карпатах і все нормально. Але політика, то є бруд, і політики розкручують і розкручують маховик ненависті і неприязні. Я вважаю, що не потрібно піднімати ті питання, які нас роз’єднують. - Партія, яку Ви представляєте на Прикарпатті, виступає за надання російській мові статусу другої державної на всій території України. Як Ви можете аргументувати необхідність другої державної мови в Івано-Франківській області? - В партії йде дискусія по цьому питанню. Не можна так сказати, що вся Партія регіонів виступає за надання статусу державної російській мові. Члени партії у західному регіоні не підтримують запровадження в Україні російської як другої державної мови. Я колись проїхав весь Радянський Союз, для мне немає проблеми спілкуватися чи українською, чи російською мовою. Я знаю так, - прості люди піднімають питання мови, загалом культури, тоді, коли мають житло, мають що з'їсти, коли мають в що вдягнутися, коли "в хаті" маю на увазі в державі, - добробут, затишно, стабільно. Тоді і книжку чи журнал хочеться почитати, і в кіно піти, і телевізор подивитися. Тоді і може виникнути питання мови і т.д. Не треба нині чіпати це питання, є одна державна мова, та хай собі буде. Оголосити табу на це питання і все. - От цікаво, ми з Вами зараз спілкуємося українською, а якою мовою Ви говорите в сім'ї, виховуєте внуків? - Ну звичайно українською. А Ви не помітили, що деякі наші захисники української мови роблять навпаки. На публіці, перед телекамерами, вони ну вже такі "щирі українці", хоч ікону з них малюй, а вдома не говорять українською мовою, не читають україномовних книжок, віддають дітей в школи з неукраїнською мовою навчання. Ну, хоча б взяти Президента В.Ющенка, його ж то діти ходять до школи де навчаються іноземні дипломати, де українська вивчається як іноземна. А він так любить розказувати про мову, Голодомор, глечики, та ще і наголошувати, що він Президент, гарант і т.д. А на ділі, який він приклад подає? Недарма кажуть, що риба гниє з голови… Ви знаєте, мені прийшла така думка. Люди ж не вчора і не позавчора на світі з'явились. Відколи існує людство, племена вибирали собі вожака. Вибирали як правило з двох категорій, з однієї сторони, як правило, був воїн, з іншої сторони, як правило, - чаклун. Воїн не вмів гарно говорити, але він вмів знайти житло, добути харчі, розпалити вогонь, захиститись від ворогів. Чаклун, знахар, він не вмів нічого, але він вмів багато гарно говорити, він на все знаходив відповіді, безперестанку обіцяв, він просив захисту в духів, він викликав дощ, і заговорював хвороби, він закликав надіятися на краще. Плем’я, яке вибирало вождем воїна, - орало землю, збирало урожай, мало печеру, мало вогонь, мало що їсти, успішно відбивалося від ворога. Але воно не слухало казок і байок, людям було скучно. Плем’я, яке вибирало чаклунів, тікало від печери до печери, люди були голодні, босі, замерзали, але вони безперестанку слухали казки про духів, які почують молитви і спустяться на землю, поможуть, дадуть, і колись стане краще. Пройшли тисячі років, а принципово так нічого і не змінилося… Розмову провів Сергій Стефанко "ОстроВ"
